Більшість проблем сучасного навчання актуальні не тільки для вчителів, батьків і психологів. В першу чергу вони відображуються на розвитку дитини, її поведінці, навчальній діяльності.
Низька успішність, дезадаптація, недостатній рівень культури, що безпосередньо впливає на поведінку та спілкування учня, – далеко не повний перелік труднощів, які виникають майже щодня. Однією з проблем, яка заслуговує особливої уваги, є відсутність інтересу до навчання, небажання учня йти до навчального закладу. Дуже часто дитина не може відповісти на питання “Чому ти ходиш до навчального закладу?”. Дитина намагається уникнути відповіді, тому що не знає відповіді або не може чітко сформулювати.
Найчастіше на це питання діти відповідають: “Вчитися!”. Дійсно, інший варіант важко уявити. Таку відповідь дитина вважає єдиною вірною, навіть якщо дійсна мета перебування її в навчального закладі далека від пізнання нового.
Значення слова “вчитися” в дитячому розумінні може бути набагато ширше. Бажання зустріти друзів, побігати, пограти, поділитися новинами дитина також відносить до розуміння навчання. Якщо такі бажання дитина не може реалізувати, навчання може втратити для неї свою привабливість і припинити викликати інтерес. У даному випадку мова йде не про внутрішній інтерес до предмету пізнання, наявність якого само собою забезпечує гарне навчання і знімає проблему негативного відношення до навчання.
У відповідності до психологічної формули
“інтерес-стимул-реакція на стимул-мотив дії-сама дія”,
позбавив дитину стимулу, немає сенсу чекати від неї успішного розв’язання задач.
ВИСЛОВИ, ЯКИХ НІКОЛИ НЕ ПОВИННА ЧУТИ ВАША ДИТИНА:
! «Підеш в ліцей, – ще довідаєшся…», «Може там з тебе людину зроблять !…»
! «Мені такий хлопчик (таке ледащо…) не треба …!»
! « Вчитель не такий», «Група не підходяща, – не така, як сусідня», «Ліцей взагалі гірше, ніж … (!)»
! «Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся отут перед очима!»
! «Дай здачі, чого сидиш?», «Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта…»
! «А чого від нього чекати гарного? Він же…»
! «То й що, що вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу…», «Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу ходити на вулицю, дивитись на ту берізку… Ще чого!..»
! «І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти…»
! «Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу… Втомилася я вже прибирати після тебе…»
! «І коли ти вже… До тебе треба п’ять няньок, щоб витримати…», «Скільки це може продовжуватися…»
! «Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка… Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею.. Не дружи з нею…».
ВИСЛОВИ, ЯКІ ХОТІЛА Б ПОЧУТИ ВАША ДИТИНА:
«Ти мені дуже допоміг!» «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!»
«Я подумала, а що, як нам зробити отак… Знаєш, а в бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше…»
«Я тебе так люблю… Ти нам дуже потрібна…»
«Ми з татом хочемо, щоб … , тому, що….»
«Я в тебе вірю…», «Подумай ще раз,… я теж колись зробила таку саму помилку…»
«Якщо вчителька саме так просила написати, то, звичайно, звісно ж…»
«А ти подякувала Сергійку за фарби ?… А чому ти не запропонував Толі свою допомогу…. Я зробила б так…»
«Колись давно я теж була у схожій ситуації… Знаєш, я подумала, може й тобі так зробити…»
«Давай з татом порадимося… Разом ми вигадаємо найкращий вихід…»
«Мені було б приємно, якби ти… А бабуся мені вже давно казала, що дуже зраділа б, якби..»
«У тебе сьогодні такий войовничий настрій… То може оголосимо війну бруду й пилу … Допоможеш мені…»
«В тебе таке непросте домашнє завдання. Ти розумний хлопчик, впорався. Але додавши ще й охайності, вийде ідеально… Що, як ми зробимо так…»
«Пам’ятаєш, як минулого разу я тебе хвалила, мені так сподобалось. Зроби й цього разу так, щоб я тебе похвалила…
Причин,
за якими дитина не хоче йти до школи
може бути дуже багато.
Перед тим, як робити якісь заходи, необхідно з’ясувати причину небажання школяра відвідувати шкільну установу.
По-перше, дитина може не хотіти ходити до школи у зв’язку з тим, що його здібностей не вистачає для того, щоб тягнути складну програму. Непосильне навантаження в школі призводить до того, що дитина не може проявити себе і це значно знижує його самооцінку. Тому батькам необхідно задуматися над проблемою і не намагатися зробити зі своєї дитини генія, якщо він таким не є.
Навантаження в школі повинні бути дитині під силу.
По-друге, причина небажання йти до школи може бути не в дитині, а безпосередньо в самій школі. Це можуть бути конфлікти з вчителями, однокласниками, невідповідні правила навчального процесу та інше. Якщо Ви підозрюєте цю причину, то необхідно постаратися провести з дитиною довірливу бесіду і з’ясувати що до чого. Оскільки абсолютно всі діти досить довірливі і чутливі, то, в більшості випадків, для вирішення проблеми необхідна тільки підтримка з боку батьків. У тому випадку, якщо Ваш малюк виявиться не правий, йому необхідно пояснити чому. У цьому випадку не потрібно застосовувати підвищення голосу, грубість чи покарання.
Якщо Ви вважаєте за необхідне поговорити з учителем з приводу виниклої проблеми, то найкраще для цього підійде нейтральна позиція. Не потрібно відразу в усьому звинувачувати педагога. Проблема може вирішитися тільки в тому випадку, якщо Ви опишете її і запитаєте поради в вчителя, а потім спільними силами приймете рішення, що потрібно зробити.
По-третє, небажання дитини ходити до школи може критися в існуючих проблемах сім’ї. Причиною тому можуть бути розлучення батьків, смерть близької людини, відсутність достатньої уваги до дитини з боку батьків та ін Якщо проблема в цьому, то батькам необхідно на час відкласти всі свої справи і приділити увагу школяру, постійно цікавитися його життям.
У тому випадку, якщо дитина переживає психологічну травму, може знадобитися допомога шкільного чи сімейного психолога.
Якщо дитина не хоче йти до школи, батькам необхідно постаратися знайти компроміс.
– Наприклад, можна дозволити один день позайматися вдома. Але, це не повинно входити в звичку, оскільки дитина буде цим користуватися.
– Для того, щоб впоратися з небажанням дитини ходити до школи, батькам необхідно запастися терпінням і постійно говорити дитині, що він завжди може розраховувати на Вашу підтримку і на розмову.
– Ніколи не тисніть на школяра, оскільки таким чином Ви відіб’єте у нього бажання розповідати Вам що-небудь і ділитися своїми проблемами.
– Дуже добре в цій ситуації може допомогти Ваш особистий досвід. Спробуйте згадати пару історій з Вашого шкільного життя і розкажіть, як ви теж не хотіли йти до школи і як впоралися з цим небажанням. Дитина повинна зрозуміти, що відвідувати школу необхідно, оскільки від цього багато в чому залежить його майбутнє.
– У вихідні дні влаштуйте школяру свято, зводите в цікаве місце і позитивні емоції, які залишаться у дитини після цього, позитивно позначаться і на його ставленні до школи.
– Намагайтеся якомога частіше підбадьорювати і хвалити дитину, говорити те, що Ви пишаєтеся своїм школярем і його успіхами. Але робити це необхідно об’єктивно.
Також дуже важливо стежити за режимом дитини, оскільки до шкільного режиму легше звикнути в тому випадку, якщо школяр буде лягати спати в один і той же час і прокидатися так, щоб встигнути підбадьоритися, зробити зарядку і поснідати.
Крім цього, однією з причин того, що дитина не хоче йти до школи є небажання виконувати домашні завдання. Для того, щоб вирішити цю проблему, необхідно слідувати декільком правилам. Домашні завдання необхідно починати виконувати з того, що дитині подобається найбільше. Дуже важливо в процесі підготовки домашніх завдань робити перерви, під час яких дитина буде мати можливість грати. Починати краще всього з письмових завдань. Поступово привчайте малюка виконувати уроки самостійно.
Набравшись терпіння і виконуючи ці нескладні рекомендації, Ви зможете вирішити проблему небажання дитини йти до школи легко і швидко.